?

Log in

Мене в собі нема

Фрустрація поглинула. Політ.
Мене в собі нема від позавчора...
Та щось моє ще все-таки болить.
Ховає сонце однотонна штора.
 
Столи. Холодні матові столи...
В подушку сльози, очі десь на стелю.
Думки мене безсилу привели
В одну з моїх порожніх творчих келій.
 
Молись... Або пиши. Чи просто спи.
Чи вкотре вчи слова нової драми.
Терпи, реви, а потім знов терпи,
Мовчи до стін глухими вечорами.
 
Фрустрація поглинула. Я де?
Мене в собі нема від позавчора.
Та як же так? А може хтось прийде?
А може хтось зі мною поговорить?
 
Крісла. Довкола матових столів.
Думки чорніють... О, Всевишній Отче!
Не вмію підібрати влучних слів
Безмовна, опускаю грішні очі...
 
І щось мене... І десь мене болить.
Напишу біль на аркуші в дорозі
До себе я. Фрустрація. Політ.
Чи з келії ще вийти досі в змозі
 
Ота, що уособлює мене,
Ота, що так захоплено творила?
Бо в мене сонце - зимне і сумне,
Бо моє небо шторою закрили...
 
Молись... Або пиши. Чи просто спи.
В подушку сльози, очі десь на стелю.
Терпи, реви, а потім знов терпи
В одній з твоїх порожніх творчих келій.
 
Терплю. Чи сплю? Чи то давно не я?
Котрий вже день живу холодним чаєм.
У грі з життям - фінальна нічия.
І надто мало всього помічаєм...
 
І надто міцно обіймаєм світ
Скупими загребущими руками.
Фрустрація поглинула. Політ.
А я не тут. Далеко я. Думками.
 
І вже як є. А може як нема
Себе в мені, то вже воно в дорозі?
Тоді хай поспішить, бо я сама
Із творчих келій вибратись не в змозі...
 
© Христина Панчак

Кофеїнове літо

Кофеїнове літо,

Бергамотові мрії, 

Абрикосовий джем... 

Увімкни мене тихо,

Увімкни мене ніжно, 

Відімкни мою душу ключем. 

І дверей твого раю 

Стану я, обіцяю, 

Серцевиною. 

Хочеш, грішною стану?

Хочеш, буду святою

Й невинною? 

Полуниця з вершками. 

Час марную думками,

Ким ти станеш мені? 

Але ж можу роками

Я своїми руками 

Будувати між нами 

Стіни кам’яні... 

Ти не грай на гітарі, 

Увімкни мене зараз, 

Заряди мене! 

Я мелодія - слухай.

Мовчки свічку задмухай.

Я - ідея нова,народи мене.

Желатинові сльози 

І неонова лампа... 

Я сьогодні сама.

От тебе би та й в гості...

Посиділи би вдома,

Полетіли б на Марс. 

Я так люблю концерти! 

Я - фанатка Омерти.

Часом трохи дурна.

Але кожен так може.

Просто, знаєш, не кожен

Допиває життя аж до дна. 

Почитай мої вірші. 

Інші пишуть і гірші.

Інші пишуть ніяк.

Може хочеш лікеру,

Шоколадних цукерок? 

В мене є коньяк...

Розбуди мене тихо.

Воскреси мене ніжно,

До життя поверни 

В кофеїнове літо,

Бергамотові мрії, 

Абрикосові сни...

© Христина Панчак


Profile

lymonna_kava
lymonna_kava

Latest Month

August 2011
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by chasethestars